Шкідливі дитячі звички, що деформують прикус: смоктання пальця, пустушка, дихання ротом

Батьки часто не надають значення тому, що дитина смокче палець, або постійно відкриває рота. Але саме ці «дрібниці» — одна з головних причин, чому формування щелепи йде не так, як треба. Неправильний прикус, причини якого не тільки в генетиці, часто формується під впливом щоденних звичок малюка, які з першого погляду видаються нормальними.

Якщо зауважити проблему вчасно й звернутися в стоматологію, то ортодонт для дітей у такому разі підбирає рішення, яке працює на випередження, що дозволяє уникнути складного лікування в майбутньому. Але передусім варто розібратися — що це за такі звички, що псують зуби у малюків, аби викорінити їх у дитини.

Як звички впливають на прикус

Щелепно-лицева система — це складний механізм, де все взаємопов’язане: положення язика, тонус губ і щік, й навіть дихання та ковтання. Будь-який сторонній натиск на тканини, зокрема від пальця чи пипки, порушує природний баланс. Це призводить до міофункціональних порушень — збоїв у роботі м’язів, які своєю чергою впливають на ріст кісток. Якщо вчасно не звернути увагу на ці процеси, згодом знадобиться тривале лікування відкритого прикусу у дитини чи інших патологій.

«Багато хто думає, що дитячі зуби псуються лише від цукерок. Але постійний тиск пальця на передні зуби діє як свого роду ортодонтичний апарат, тільки зі знаком мінус — штовхає зуби вперед або вгору. Якщо дитина смокче палець після 3-4 років, це майже гарантовано призведе до деформації», — пояснює дитячий стоматолог клініки Slalen.

Смоктання пальця

Від смоктання пальців прикус погіршується — цю закономірність стоматологи зауважили вже давно. Палець, який постійно лежить між верхніми та нижніми різцями, буквально розсуває їх в боки. Результат — між верхніми та нижніми зубами залишається щілина, навіть коли щелепи зімкнуті.

До 2–3 років смоктання пальця розглядають як фізіологічну звичку — залишок смоктального рефлексу. Але якщо вона зберігається й після 4 років, ризик деформації різко зростає. А після 6 років зміни в кістковій тканині стають помітними навіть на знімках.

Інші поширені наслідки смоктання пальця – протрузія, тобто нахил, верхніх різців уперед, звуження верхньої щелепи, порушення ковтального рефлексу, а також шепелявість та інші логопедичні проблеми. Зрештою дитині стає важко відкушувати їжу, а язик в ротовій порожнині займає неправильне положення.

Пустушка

Пустушка і прикус — ще одне питання, яке зазвичай викликає у спостережливих батьків тривогу. Попри те, що ортодонтична форма пипки й справді безпечніша за звичайну, але й вона може чинити негативний вплив. Особливо якщо дитина смокче смочок після 2—2,5 років або ходить з нею понад 6 годин на день.

Механізм впливу приблизно такий, як і у випадку смоктання пальця. Сторонній предмет, що знаходиться постійно між зубами, порушує природне змикання й веде до того ж відкритого прикусу. Крім того, з часом може звужуватися верхня щелепа, змінюватися положення язика в спокійному стані.

Розуміючи ці небезпеки, виникає наступне питання — як відучити від пустушки малюка? Різкий відрив — не найкращий метод, оскільки це сильний стрес для дитини. До того ж малюк може знайти собі альтернативу в вигляді пальця чи нігтів. Ефективніше — поступове скорочення часу використання смочка. Паралельно варто запровадити міофункціональну терапію, тобто спеціальні вправи для покращення тонусу м’язів рота і язика.

Дихання ротом

Дихання ротом у дітей — одна з найбільш недооцінених шкідливих звичок. Попри те, що все виглядає безпечно, насправді за цим може ховатися серйозне міофункціональне порушення, яке впливає на прикус та розвиток обличчя.

При ротовому диханні язик лежить не на піднебінні (природне положення), а опускається донизу. В результаті зникає природний тиск, який стимулює розширення верхньої щелепи — вона звужується, зуби скупчуються, формується неправильний прикус.

Логічне питання, яке виникає, коли дитина дихає ротом — що робити? Передусім необхідно встановити причину. Часто справа в збільшених аденоїдах, які перекривають носове дихання і дитина змушена дихати ротом. Таким чином бачимо, що аденоїди і прикус тісно пов’язані. Основна небезпека стану в тому, що часто навіть після усунення причини в дитини залишається вже закріплена звичка дихати ротом.

Наслідки

Ігнорування цих шкідливих звичок у дитини з часом призводить до комплексу проблем, які доводиться вирішувати із залученням різних спеціалістів, не лише стоматологів-ортодонтів.

Найчастіші наслідки:

• звуження щелепи;
• порушення дикції;
• проблеми з травленням;
• зміни рис лиця, формування так званого аденоїдного обличчя.

Найгірший сценарій — коли присутні всі три шкідливі звички одночасно, і батьки відкладають консультацію ортодонта — дитині потрібно пройти обстеження негайно, а не чекати до школи чи підліткового віку. З часом наслідки лише погіршуються. Якщо на початковому етапі деформація щелепи у дітей може бути усунена з допомогою пластинок, то у разі прогресування не обійтися без брекетів для тривалого носіння, а іноді — й хірургічного втручання. 

Логопед і прикус — ще один нерозривний зв’язок. Дитина з дефектами вимови може роками безрезультатно займатися зі спеціалістом, якщо паралельно не усунути шкідливу звичку та деформацію в зубощелепному апараті.

Профілактика

Уникнути цих проблем можна, якщо займатися профілактикою порушень прикусу з раннього віку. Найкраще, що можна зробити — вчасно показати малюка фахівцеві. Перший огляд ортодонта потрібен у віці 1 року, потім — у 3 роки. В цей період лікар оцінює, як ростуть щелепи, чи правильно працюють м’язи. У разі виявлення порушень, фахівець порекомендує, як виправити прикус дитині та дасть індивідуальні поради щодо боротьби зі шкідливими звичками у малюка.

Стандартні заходи в межах ранньої профілактики полягають у регулярних профілактичних оглядах у стоматолога, поступовій відмові від смочка у віці від 1,5 до 2,5 років, перевірці аденоїдів, лікуванні закладеності носа, щоб не допустити формування звички дихати ротом.

У клініці Slalen є кваліфіковані дитячі стоматологи, які вміють розпізнати ортодонтичні проблеми в ранньому віці, коли око нефахівця ще не помічає нічого незвичного. Не робіть типову помилку багатьох батьків — не дочікуйтеся шкільного віку, щоб показати дитину ортодонту, чи підліткового — аби виправити неправильний прикус, спричинений дитячими звичками. Сучасні ортодонтичні пластинки дітям встановлюють в ранньому віці — це допомагає уникнути більш серйозних проблем зі зубощелепним апаратом у майбутньому.