(050) 353-02-04Навіщо проводять кісткову пластику перед імплантацією
 | Інформація, надана в статті, не може бути використана для постановки діагнозу, призначення лікування і не заміняє консультацію лікаря. |
Для створення безпечних умов під час встановлення імпланту, забезпечення його довгострокової стабільності ключовим етапом служить оцінка стану кісткової тканини. Перед імплантацією виконується повне обстеження порожнини рота й щелеп:
- рентгенографія або комп'ютерна томографія для оцінки об'єму та щільності кістки;
- перевірка стану ясен і сусідніх зубів;
- оцінка прикусу, жувального навантаження.
На підставі діагностики лікар визначає, потрібна підготовка кістки до імплантації чи додаткова процедура.
Дефіцит кісткової тканини та його вплив на імплантацію зубів
Чи можна поставити імплант відразу після видалення зуба та гарантувати його довговічність? На практиці це можливо далеко не завжди. Якщо спостерігається нестача кісткової тканини перед імплантацією, встановлення імпланту стає небезпечним і може призвести до відторгнення конструкції. Тому потрібна спеціальна підготовка – кісткова пластика в стоматології.
Причини дефіциту кістки різноманітні та нерідко поєднуються:
- тривала відсутність зуба після його видалення;
- вікові зміни;
- запальні процеси (хронічний періодонтит, пародонтит, інфекції в ротовій порожнині);
- переломи щелепи, екстракція з ускладненнями;
- вроджені анатомічні особливості (тонкий альвеолярний гребінь або близьке розташування гайморових пазух);
- системні захворювання (остеопороз, цукровий діабет та інші).
Плануючи зубну імплантацію, стоматологи виконують кісткову пластику при атрофії кістки для відновлення втраченого її обсягу та підвищення щільності, забезпечення правильного розміщення, стабільності та довговічності конструкції.
Чому не можна ставити імплант без кісткової пластики
Спроба встановити його без достатнього об’єму кістки пов'язана з високими ризиками:
- відсутність первинної стабільності імпланту, міцної фіксації відразу після установки;
- перевантаження навколишніх тканин;
- відторгнення імпланту, що призводить до запалення навколишніх тканин та розвитку периімплантиту;
- неправильний розподіл жувального навантаження;
- ушкодження анатомічно важливих структур (травми нижньощелепного нерва, перфорації гайморової пазухи);
- випадання конструкції.
Тому спочатку проводиться кісткова пластика перед встановленням імпланту, а лише потім – імплантація.
У яких випадках показана операція
Показання для кісткової пластики:
- виражена атрофія щелепної кістки через тривалу відсутність зуба;
- недостатня ширина чи висота альвеолярного гребня;
- близьке розташування гайморових пазух;
- підготовка до імплантації в естетично значущій зоні;
- виражена нестача кісткової тканини після видалення зубів.
Рішення щодо необхідності хірургічного втручання лікар приймає після діагностики за результатами комп'ютерної томографії.
Як проходить кісткова пластика
Процес складається з кількох етапів:
- Діагностика та планування. Виконуються комп'ютерна томографія щелепи, оцінка об’єму та щільності кістки, вибір методу, складання індивідуального плану лікування.
- Підготовка пацієнта – санація ротової порожнини, вибір анестезії.
- Хірургічне втручання. Виконується знеболювання, формується доступ, укладається кістковий матеріал, встановлюється захисна мембрана, ушиваються м'які тканини.
- Період загоєння. М'які тканини загоюються протягом 7–14 днів, потім формується новий каркас (3–6 місяців) шляхом заміщення матеріалу власною кісткою. Невелике локальне нарощування триває 3–4 місяці, загоєння при атрофії кістки – 4–6 місяців, при відкритому синус-ліфтингу – 5–6 місяців. Водночас обов'язкові регулярні контрольні огляди та рентген-контроль.
Після повного формування основи імплант встановлюється та стабільно фіксується.
Кісткові матеріали для пластики
Їх основне завдання – створити каркас, на якому згодом формується власна кістка пацієнта. Основні види матеріалів:
- аутогенний (кісткова тканина, яка забирається з іншої зони щелепи);
- алогенний (донорська кісткова тканина людини, що пройшла спеціальну обробку та стерилізацію);
- ксеногенний (тваринного походження);
- синтетичний (на основі фосфату кальцію та інших біосумісних сполук).
Під час їх вибору враховують зону операції (верхня чи нижня щелепа), необхідність миттєвої імплантації, ступінь дефіциту кісткової тканини, загальний стан здоров'я пацієнта.
Синус-ліфтинг як вид кісткової пластики
Ця хірургічна процедура спрямована на збільшення об’єму кістки верхньої щелепи внаслідок підйому дна гайморової пазухи. Синус-ліфтинг показаний у випадках, коли:
- тривалий час відсутні жувальні зуби верхньої щелепи;
- сталася виражена атрофія кісткової тканини;
- гайморова пазуха розташована надто близько до зони імплантації;
- висота кістки становить менше ніж 8–10 мм;
- планується встановлення імплантів у бічних відділах верхньої щелепи.
Це основний метод вирішення проблеми дефіциту тканини в цій анатомічній зоні.
Ускладнення після кісткової пластики
Вони виникають рідко за умови дотримання клінічних протоколів і рекомендацій лікаря. Проте, як і при будь-якому іншому хірургічному втручанні, певні ризики існують:
- набряк і болючість у перші 2–5 днів після операції;
- запалення в зоні операції;
- розходження швів через механічне навантаження, травмування, недотримання режиму харчування;
- часткова резорбція кісткового матеріалу;
- болючість при накушуванні (тимчасове явище, зумовлене перебудовою тканини);
- оніміння через близькість нервових закінчень, частіше в разі кісткової пластики нижньої щелепи;
- ускладнення після синус-ліфтингу (запалення гайморової пазухи, відчуття закладеності носа).
Щоб знизити ризик ускладнень, важливо дотримуватися призначення лікаря, відмовитися від паління на період загоєння, виключити фізичні навантаження в перші дні, регулярно проходити контрольний огляд.
Кісткова пластика та імплантація зубів – єдиний лікувальний процес
Остеорегенерація перед встановленням імпланту – не додаткова процедура, а необхідний етап при дефіциті щелепної кістки, що безпосередньо впливає на його стабільність і довговічність, правильний розподіл навантаження. Кісткова пластика в Києві виконується спеціалістами стоматологічної клініки Slalen за міжнародними протоколами з використанням сертифікованих матеріалів і цифрового планування. Ціна процедури формується з урахуванням типу операції, обсягу матеріалу, складності клінічного випадку. Різноманітність методик (від спрямованої кісткової регенерації до синус-ліфтингу) дозволяє індивідуально підібрати оптимальний варіант лікування для верхньої чи нижньої щелепи. Завдяки використанню сучасних матеріалів, біомембран і малотравматичних технологій ця процедура є безпечною та комфортною для пацієнтів.