ru ua
Режим роботи
Пн-сб з 9:00 до 20:00
Нд з 9:00 до 19:00
Розгорнути навігацію
Записатися на прийом

Патологічна стертість зубів: діагностування та лікування

Причини виникнення та ефективні методики лікування патологічної стертості зубів

Поступовий спад твердих тканин зуба через стирання емалі, дентину відбувається протягом усього життя людини. Якщо процес фізіологічно правильний, механічна міцність тканин забезпечує його повільне, рівномірне протікання. У випадках, коли інтенсивність перевищує норму, виникають естетичні, функціональні порушення, дискомфорт. Оперативно виправити ситуацію, уникнути значної шкоди для здоров'я всієї щелепно-лицьової системи можливо завдяки максимально швидкому обстеженню та старту лікування.

Природа захворювання й фактори ризику

Патологічна стертість зубів — стоматологічне захворювання, яке виникає після прорізування, викликає підвищений спад твердих тканин, зміни у зубних, навколозубних структурах, порушення функцій м'язів, скронево-щелепного суглоба.

Перелік потенційних причин доволі широкий:

  • морфологічна неповноцінність дентину, емалі (може мати спадковий, уроджений, набутий характер);
  • перевантаження зубів (через часткову втрату кісткових утворень, коли на решту діє підвищене навантаження, скрегіт зубами, хронічна травма, аномальний прикус тощо);
  • ендокринні порушення;
  • шкідливі фактори (запиленість повітря на робочому місці, булімія, приймання соляної кислоти при шлунковій ахілії, тривале застосування жорстких зубних щіток, неправильний вибір матеріалів для пломбування, протезів).

Інтенсивний спад твердих тканин частіше діагностується у дорослих. У дітей та підлітків підвищена стертість спостерігається зрідка, зазвичай внаслідок аномалій розвитку дентину чи емалі.

Вважається, що патологія тісно пов'язана з віковим цензом (нерідко діагностується у пацієнтів 40-50 років), роботою з кислотами, виробництвом, що базується на видобутку вугілля, високою забрудненістю повітря пилом. На ймовірність виникнення та швидкість розвитку також впливають вид прикусу (найчастіше виявляється при прямому), величина дефектів зубних тканин, їх локалізації, реактивність організму. Патологічний процес проявляється у порушенні нормальної анатомічної форми зубів, підвищеній чутливості дентину, вкороченні нижньої третини обличчя, розвитку дисфункції скронево-щелепного суглоба, ураженні тканин пародонту.

Особливості діагностування

Крім типової клінічної картини, яка виникає на тлі розвитку підвищеної стертості, паралельно можуть спостерігатися серйозні відхилення процесів жування, мовлення. Збільшення рівня тяжкості унеможливлює вживання холодної, гарячої, солодкої, кислої їжі, створює сильний біль у щелепі, жувальних м'язах, хрускіт у суглобі, зниження слуху, зору.

Розроблено кілька класифікацій патологічної стертості залежно від специфіки перебігу, особливостей процесу. Виділяють такі форми:

  • горизонтальна (розлита, обмежена);
  • вертикальна (зазвичай спостерігається при втраті молярів, премолярів на одній, обох щелепах, при глибокому блокувальному прикусі).

Вони відрізняються локалізацією, глибиною ураження тканин. При розвитку I ступеня функції жування та мовлення не порушуються, але проявляється підвищена чутливість. II і III характеризуються зменшенням висоти нижньої третини обличчя, дисфункцією скронево-нижньощелепного суглоба, м'язів, що відповідають за жувальні рухи. Також з’являється біль у зонах голови, шиї, сильна сухість у роті, захворювання язика.

Для об'єктивної оцінки стоматологічного статусу пацієнта, крім візуального огляду, рекомендується рентгенологічна діагностика, томографія скронево-нижньощелепного суглоба, електроміографія жувальних м'язів, електроміотонометрія, оклюзіографія. Важливе значення має якісний збір анамнезу, скарг пацієнта, при необхідності пальпація м'яких тканин ротової порожнини, зони суглоба.

Ключові методи лікування патологічної стертості зубів, скронево-нижньощелепного суглоба

На сучасному етапі консервативні методи лікування патології, які допоможуть призупинити її розвиток, не розроблені. Ефективного результату можна досягти завдяки таким підходам:

  • медикаментозний;
  • ортопедичний.

Перший націлений на усунення підвищеної чутливості дентину, поліпшення ремінералізації тканин, знеболювання. Його доцільно застосовувати лише на початковій стадії. Практикуються такі методи, як електрофорез 10% розчину глюконату кальцію, фтористого гелію, аплікації препаратів з фтором, втирання лікувальних паст, приймання кальцію у таблетках.

Але зупинити перебіг патологічного процесу, його негативні наслідки може тільки ортопедичне лікування. Комплекс заходів дозволить відновити анатомічну форму зубів із застосуванням накладок, коронок, протезів. Грамотний план терапії допоможе максимально швидко позбутися від болю, стабілізувати оклюзію, захистити тверді тканини, що залишились. У деяких випадках необхідна консультація профільного спеціаліста: ендокринолога, гастроентеролога. На підготовчому етапі проводиться огляд, обстеження, аналіз раціону пацієнта, якщо потрібно — лікування карієсу, видалення зубів, що не піддаються відновленню. Для якісної ортопедичної, ортодонтичної терапії важливо враховувати етіологію, особливості патогенезу у конкретному випадку, форму, тяжкість перебігу.

Пацієнтам із групи ризику рекомендується повноцінне харчування, вживання продуктів, багатих на вітаміни А, C, D, групи В, кальцієм, фосфором, фтором, своєчасна терапія будь-яких захворювань порожнини рота, регулярні профілактичні огляди. Стирання твердих тканин зубів — природний процес, але якщо він проходить дуже інтенсивно, викликає функціональні, косметичні дефекти, потрібні професійне діагностування та лікування.

Дата: 1 серпня 2021
×
Зворотній зв'язок

Запис на прийом

Мы используем основные и сторонние файлы cookie в целях повышения удобства пользования этим сайтом и получения информации о взаимодействии пользователей с его содержимым. Закрыв это сообщение, вы тем самым соглашаетесь с использованием нами файлов cookie.